Меню
Зв'язатися зі мною
Ваша електронна пошта*
Як до Вас звертатися?
Ваш телефон*
Ваше звернення до мене*
Ваше звернення охороняється адвокатською таємницею.
Поля з * - обов'язкові для заповнення.

Росія: інформація про країну походження, і як її шукати взагалі

У справах щодо надання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту («біженські справи»), а також у кримінальних провадженнях щодо екстрадиції («екстрадиційні справи») необхідно вивчати і надавати суду інформацію про країну походження («ІКП, Country of Origin Information, COI»)
Ірина Кузіна
автор,
адвокат Адвокатського об'єднання "Barristers",
понад 15 років практики
Опубліковано вперше: 03.07.2019

З 2014 року особливо актуальною є інформація щодо Російської Федерації. Однак для отримання ІКП про Росію, яка б відповідала вимогам релевантності, збалансованості та точності, доводиться докласти зусиль.

Чому ми повинні шукати ІКП?

Відповідно до абзацу 2 підпункту «в» пункту 4.1 Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених наказом МВС України від 07.09.2011 р. №649 (далі – «Правила»), у висновку (який є підставою рішення територіального органу ДМС за наслідками попереднього розгляду заяв – прим. авт.) обов'язково робиться посилання на використану інформацію про країну походження заявника, включаючи сторінки, назви інформаційних звітів, роки та найменування установ чи організацій, що його підготували, посилання на електронну адресу, якщо звіти було опубліковано в Інтернеті, та її співвідношення із змістом заяви та відомостями, отриманими під час співбесіди із заявником або його законним представником. Цей висновок повинен включати посилання на точну, актуальну інформацію з декількох джерел.

Взагалі-то обов'язок із пошуку такої інформації лежить на уповноваженій посадовій особі територіального органу ДМС. Однак, як свідчить практика, такий обов'язок суб'єкт владних повноважень часто не виконує належним чином, що зобов'язує адвоката здійснювати відповідний пошук.

Тактично може бути недоцільним надавати відповідну ІКП уповноваженій посадовій особі територіального органу ДМС під час попереднього розгляду. Проте, у випадку оскарження відповідного наказу про відмову в адміністративному суді, пошук ІКП входить до переліку дій адвоката з підготовки справи до судового розгляду.

За змістом пункту 10 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 25 червня 2009 року №1 «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця, видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні», зі змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 червня 2011 р. №3, при розгляді зазначених справ судам слід ураховувати, що підтвердження обґрунтованості побоювань переслідування (через інформацію про можливість таких переслідувань у країні походження біженця) можуть отримуватися від особи, яка шукає статусу біженця, та незалежно від неї - з різних достовірних джерел інформації, наприклад, із резолюцій Ради Безпеки ООН, документів і повідомлень Міністерства закордонних справ України, інформації, зібраної та проаналізованої Державною міграційною службою України, Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців, Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 вересня 2011 року N 649, інших міжнародних, державних та неурядових організацій, із публікацій у засобах масової інформації. Для повноти встановлення обставин у таких справах, як правило, слід використовувати більш ніж одне джерело інформації про країну походження.

Суди можуть використовувати інформацію про країни походження, розміщену на офіційних сайтах Державної міграційної служби України, Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців, а також на інформаційних носіях, які розповсюджуються Регіональним представництвом Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців у Білорусі, Молдові, Україні, та інших носіях.

При розгляді справ щодо статусу біженця та особи, яка потребує додаткового захисту, примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні, необхідно враховувати, що інформація про країну походження належить до загальновідомої інформації. Відповідно до частини другої статті 72 КАС України обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати.

Та не тільки в «біженських», але і в «екстрадиційних» справах ІКП може стати в нагоді. Так вона може стати одним із доказів наявності підстав для застосування пункту 5 частини 1 статті 589 КПК України та статті 3 Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання (1984 р.).

Як шукати ІКП?

На жаль, в російськомовному сегменті мережі Інтернет спостерігається брак інформації про права людини у Російській Федерації та дотримання нею міжнародних договорів у цій сфері. Так, якщо звернутись до офіційної веб-сторінки Уповноваженого з прав людини у Російській Федерації, видаватиметься, що ця країна є цілком благополучною, а випадки порушення прав людини є поодинокими. Не дивно, що держава не фінансуватиме переклад російською звітів міжнародних організацій, які суперечать офіційній позиції. До того ж в країні працює Державний комітет РФ зі зв'язку та інформатизації, який забезпечує ефективний контроль держави за інтернет-середовищем.

Статистика заяв проти Росії, поданих до Європейського суду з прав людини (понад 14% станом на кінець 2018 року), змушує засумніватися в такому доброму стані справ і шукати інші, безсторонні джерела інформації. Причому більшість з них знайдуться англійською, а не російською мовою.

Найшвидший спосіб знаходження ІКП по Росії – звернутися до інформаційно-довідкових ресурсів, основні з яких:

https://www.refworld.org/ - веб-ресурс Аґентства ООН у справах біженців (UNHCR);

https://www.ecoi.net/ - European Country of Origin Information Network (Європейська мережа інформації про країну походження).

Деякі з них навіть мають пошукові фільтри – не тільки за країною, але і за питаннями, які у відповідних звітах висвітлюються, та по видах джерел.

Однак використанням зазначених ресурсів пошук ІКП, на жаль, не вичерпується. Наприклад, документи Організації Об'єднаних Націй більш можна знайти на відповідному офіційному сайті https://www.un.org , хоча це і не так просто. Документи ООН шукати доцільно, враховуючи те, що частина з них перекладені російською мовою, як однією з робочих мов організації, і загалом довіра до цього джерела висока.

Також можна використовувати наступні сайти:

https://www.easo.europa.eu/ - European Asylum Support Office (Європейська аґенція з підтримки біженців);

https://www.amnesty.org/en/ - Amnesty International (Міжнародна амністія, правозахисна організація);

https://www.coe.int/en/web/portal/home - Council of Europe (Рада Європи);

https://www.hrw.org/ - Human Rights Watch (Нагляд за правами людини);

https://freedomhouse.org/ - Freedom House (Будинок Свободи, правозахисна організація);

https://www.state.gov/ - The United States Department of State (Державний Департамент США).

Таким чином ми підійшли до питання про конкретну ІКП по Російській Федерації, яка доступна на даний час, і яка останнім часом використовувалась у справах у моєму провадженні.

Звіти по Російській Федерації

Доповідь Управління Верховного комісара Організації Об'єднаних Націй з прав людини. Підбірка інформації по Російській Федерації

Опубліковано 19.03.2018 р., код документу A/HRC/WG.6/30/RUS/2 (на 17 аркушах).

Зокрема, на аркуші 4 цієї Доповіді зазначено:

«24. Комитет по правам человека по-прежнему обеспокоен сообщениями о том, что в стране продолжается широкое применение пыток и жестокого обращения, в том числе с целью получения признаний… 30. Специальный докладчик выразила тревогу в связи с сообщениями о том, что мера пресечения в виде заключения под стражу до суда назначается судьями скорее ка правило, чем как исключение».

Заключні зауваження по сьомій періодичній доповіді Російської Федерації. Комітет з прав людини. Організація об'єднаних націй

Опубліковано 28.04.2015 р., код документу CCPR/C/RUS/CO/7 (на 15 аркушах).

Зокрема, на аркуші 7 цього документу зазначено:

«… Комитет по-прежнему обеспокоен сообщениями о том, что в стране продолжается широкое применение пыток и жестокого обращения, в том числе с целью получения признаний… Государству-участнику следует принять эффективные меры для искоренения пыток и жестокого обращения…».

Далі на аркушах 8-9 цього документу зазначено:

«Комитет… также обеспокоен сообщениями об отсутствии независимости и беспристрастности назначаемых адвокатов… Государству-участнику следует… d) ввести в действие эффективные средства правовой. Защиты для обеспечения беспристрастности назначаемых адвокатов, включая механизм рассмотрения жалоб обвиняемых, оспаривающих беспристрастный характер деятельности таких адвокатов…»

Russia 2018 Human Rights Report. United States Department of State

Доповідь Державного департаменту Сполучених Штатів щодо прав людини у Росії в 2018 році (на 60 аркушах).

Зокрема, у згаданій Доповіді зазначено:

На сторінці 2: «Були численні повідомлення про те, що уряд чи його агенти вчинили свавільні або незаконні вбивства».

На сторінці 3: «Існують чисельні повідомлення про те, що в деяких виправних колоніях влада систематично катувала ув'язнених (див. розділ 1.c.), що в деяких випадках призвело до смерті».

На сторінці 4: «Згідно із доповіддю Робочої групи ООН з питань насильницьких або недобровільних зникнень, у 2017 році було 808 непересічних випадків насильницьких або примусових зникнень в країні».

На сторінках 5-6: «Хоча конституція забороняє таку практику, численні достовірні повідомлення свідчать про те, що працівники правоохоронних органів беруть участь у тортурах, жорстокому поводженні та насильстві, примушують підозрюваних визнавати провину, та органи влади лише зрідка притягують таких працівників до відповідальності за такі дії. Були повідомлення про смерті в результаті катувань (див. розділ 1.а.). Фізичне насильство над підозрюваними з боку співробітників поліції було системним і зазвичай відбувалося протягом перших кількох днів арешту в місцях попереднього ув'язнення. У звітах правозахисних груп і колишніх співробітників поліції зазначалося, що поліція найчастіше використовувала електричний струм, удушення, розтягування або тиск на суглоби і зв'язки, оскільки ці методи вважали такими, що залишають видимі сліди. Проблема була особливо гострою на Північному Кавказі. Було багато повідомлень про те, що ФСБ застосовує катування проти молодих анархістів і антифашистських активістів, які нібито були причетні до кількох справ про тероризм і екстремізм».

На сторінці 7: «Були численні повідомлення про те, що влада тримала під вартою відповідачів для психіатричного обстеження протягом 30 днів або довше з метою тиску на них, або направляла обвинувачених на психіатричне лікування в якості покарання. Починаючи з 19 липня, нові поправки до адміністративного процесуального кодексу давали прокурорам можливість вимагати від підозрюваних розміщувати їх у психіатричних клініках на примусовій основі; Закон раніше дозволяв лише сертифікованим медичним працівникам заявляти такі клопотання, хоча правозахисники відзначали, що на практиці прокурори вже мали таку можливість».

На сторінці 8: «Умови в місцях позбавлення волі та в'язницях були різними, але часто були суворими та небезпечними для життя. У тюрмах, виправних колоніях та інших місцях ув'язнення були звичайними переповненість, насильство з боку охоронців та інших ув'язнених, обмежений доступ до медичної допомоги, обмеження у харчуванні та неналежна санітарія».

На сторінці 10: «Незважаючи на те, що закон забороняє свавільні арешти та затримання, органи влади безумовно займаються цією практикою. Закон передбачає право будь-якої особи на оскарження законності його арешту або затримання, але успішні випадки були рідкісними».

На сторінці 11: «Хоча існували механізми розслідування зловживань, уряд взагалі не розслідував і не карав насильство з боку правоохоронних органів, і безкарність була широко поширена».

На сторінці 12: «За законом затриманий може оскаржити законність затримання до суду. Враховуючи проблеми з незалежністю суддів (див. розділ 1.e), судді, як правило, погоджувалися з слідчим і відхиляли скарги обвинувачених».

Annual report on political rights and civil liberties in 2018. Freedom House

Звіт правозахисної організації «Freedom House» щодо Російської Федерації – «Щорічний звіт про політичні та громадянські свободи в 2018 році» (на 10 аркушах).

Зокрема, на аркуші 10 цього Звіту зазначено (тут і далі – переклад автора):

«D3. Чи існує академічна свобода, і чи вільна система освіти від великого політичного впливу? 1/4

Системі вищої освіти та Академії наук перешкоджає бюрократичне втручання, нав'язана державою міжнародна ізоляція та посилення тиску з боку Кремля на політично чутливі теми, хоча деякі вчені продовжують висловлювати власні погляди. У серпні 2018 р. влада відновила ліцензію на надання послуг освіти Європейському університету в Санкт-Петербурзі, яка до цього була зупинена у березні 2017 року. Це рішення змусило незалежний інститут, відомий своєю якісною підготовкою з соціальних і гуманітарних наук, скасувати заняття на весь рік і поставити під сумнів його майбутнє. У червні 2018 року державний регулятор освіти скасував викладацьку ліцензію Московської школи соціальних і економічних наук (Шанінка), ще одного важливого приватного коледжу, стверджуючи, що його курси і інструктори не відповідають стандартам якості.

Історики, які досліджували сталінську епоху, стикалися з тиском режиму. Сергій Колтирін і Юрій Дмітрієв, які проводили дослідження на ділянці в Карелії, де поховані багато жертв сталінських переслідувань, зіткнулися з незв'язаними кримінальними обвинуваченнями протягом 2018 р., які видавалися вмотивованими їхньою роботою».

Далі на аркуші 7 цього Звіту зазначено наступне:

«F2. Чи має місце належна процедура у цивільних і кримінальних справах? 0/4

Регулярно порушуються гарантії захисту проти свавільного арешту та інші гарантії належної правової процедури, особливо для осіб, які опонують або сприймаються як загроза інтересам політичного керівництва та його союзників…

Станом на жовтень 2018 року «Меморіал» визнав 195 осіб політичними в'язнями в Росії, порівняно з 117 попереднього року. До списку увійшли правозахисники, журналісти, громадяни України, які виступали проти російської окупації Криму, а також люди, ув'язнені за релігійні переконання».

Далі на аркушах 7-8 цього Звіту зазначено наступне:

«F3. Чи існує захист від незаконного використання фізичної сили і свободи від війни і повстанців? 0/4

Використання невиправданої сили з боку поліції є поширеним явищем, і правозахисні організації повідомляють, що правоохоронні органи, які здійснюють такі зловживання, навмисно використовували електричні удари, удушення і розтягнення тіла затриманого, щоб уникнути видимих травм. В'язниці переповнені та несанітарні; ув'язнені не мають доступу до медичної допомоги і підлягають насильству з боку охоронців. У серпні 2018 року «Нова газета» розмістила відеоролики за участю охоронців, які організовували побиття в'язнів у Ярославлі. Влада заарештувала принаймні 12 охоронців у в'язниці після громадського протесту, але НУО «Суспільний вердикт» повідомила про систематичне насильство в іншій в'язниці в регіоні в грудні…»

Annual report on the human rights situation in 2018, Human Rights Watch

Звіт правозахисної організації «Human Rights Watch» щодо Російської Федерації – «Щорічний звіт про ситуацію з правами людини у 2018 році» (на 8 аркушах).

Зокрема, на аркуші 1 цього Звіту зазначено:

«Катування і жорстоке та принижуюче гідність поводження.

У липні «Нова газета» опублікувала відео-інформаційний витік з персоналом в'язниці в Ярославлі, який жорстоко побив ув'язненого. Відповідаючи на суспільне обурення, російський слідчий комітет заарештував 15 підозрюваних до листопада. Один підозрюваний засвідчив, що персонал записав відео, щоб продемонструвати, що вони виконали наказ керівництва про покарання ув'язненого…

У серпні, «Meduza», незалежний інтернет-видання, опублікувало перелік понад 50 інших випадків катувань, про які були публічно повідомлено у 2018 році. Влада відкрила лише декілька кримінальних розслідувань щодо заяв, і лише один випадок перейшов до суду».

Далі на аркуші 4 цього Звіту зазначено:

«Напади на правозахисників.

…У квітні суд виправдав Юрія Дмитрієва, керівника Карелійського відділення Меморіалу, у фальшивих звинуваченнях в дитячій порнографії щодо усиновленої дочки. Проте поліція повторно заарештувала його в червні за кримінальним обвинуваченням у сексуальному насильстві над дитиною. «Меморіал» стверджував, що обвинувачення Дмитрієва є політично мотивованим у рамках широкої кампанії по боротьбі проти організації».

EASO. Country of Origin Information Report. Russian Federation. State Actors of Protection

Звіт Європейського офісу підтримки біженців «Звіт про інформацію про країну походження. Російська Федерація. Правоохоронні органи» (на 148 аркушах).

Зокрема, на аркушах 87-88 цього Звіту зазначено:

«Як повідомляє «СОВА», влада використовує положення про екстремізм у Кримінальному кодексі Росії (§ 280, § 280.1 та § 282), аби неправомірно переслідувати осіб, які критикували владу або в Інтернеті, або в інших установах. Сюди входять члени наступних груп: націоналісти, релігійні активісти, політичні активісти і в деяких випадках профспілкові активісти та екологи).

HRW та російська НУО «Агора» пояснили, що якщо прокурору вдасться довести таку справу до суду, імовірність засудження є високою. «Агора» стверджує, що критики уряду і члени опозиції зазвичай не виграють судові справи через свою політичну позицію. За даними HRW, такі справи, однак, часто закриваються через відсутність події злочину.

Зазвичай особи, які були засуджені за такі злочини, оскаржують справу до вищого суду. «Сова» повідомила норвезькому Центру COI Landinfo, що в таких справах було лише кілька виправдувальних вироків, а апеляційні оскарження з боку засуджених не були успішними. Злочини, пов'язані з екстремізмом, були пріоритетом для поліції і є тиск з боку влади на вирішення таких злочинів. Згідно з повідомленнями «Сова» суди зазвичай підтримують прокурора, і апеляційні суди зазвичай підтримують рішення судів нижчого рівня.

«Агора» додає, що уряд розпочав, наприклад, анти-екстремістську кампанію, антикорупційну кампанію та кампанію проти наркотиків. Існує сильний політичний тиск з метою засудження обвинувачених у таких справах, що негативно впливає на незалежність судових рішень».

Таким чином, у загальному доступі існує достатньо інформації про країну походження – Російську Федерацію, – яка може спростувати твердження представників органів ДМС про відсутність обґрунтування побоювань заявників щодо повернення до Росії.

Принагідно висловлюю свою щиру подяку організаторам «Школи з міграційного права 2019» - БФ «Право на захист» та Аґентству ООН у справах біженців (UNHCR), - а також к.ю.н., адвокату та науковому раднику АО «Barristers» Пашковському Миколі Івановиу за корисні практичні поради, багато з яких використані і під час підготовки цього матеріалу.

(с) Ірина Кузіна, адвокат
03/07/2019

#біженці #додатковий захист #притулок